Всё самое страшное случается всегда неожиданно. В школе, сидя за партой и слушая рассказы о войне, революции, погибших, я думала лишь о том, что мне надо это запомнить лишь бы сдать предмет. Были интересные факты, которые заставляли затаивать дыхание, которые заставляли сердце биться быстрее. Не верилось, что власть была готова на такие жертвы ради своей наживы. Но я никогда не могла подумать, что однажды, зимним утром, я буду просыпаться с мыслью о том, или выстоял мой народ против зверей, против диктаторов и предателей своей Родины.
На дворе 21 век, мы, казалось бы, живем в цивилизованном государстве. Но события на Украине за последние 3 месяца убеждают в обратном. Украина - независимая страна. Вроде бы должна быть и демократия. Демократия? А что такое демократия в понимании Виктора Януковича и его компании? Исходя из происходящего мы видим, что это ничто иное, как убийство мирный активистов, издевательство над людьми, нажива на страданиях всего народа. Ну, сейчас активисты уже не мирные, т. к. началось сражение за свободу, за жизнь в стране, которую заслуживает украинский народ. Сначала мы боролись за Евроинтеграцию Украины, теперь - за возможность жить, дышать, ходить спокойно и свободно. Глуп каждый, кто считает, что люди сошли сума, что Киев и другие города были такими красивыми, а теперь все превращается в пепел. Кому нужен красивый город, если в нем даже противно дышать с такими сволочами, которые не жалеют ничего, кроме своей власти, денег и имущества. Все бы ничего, если бы не постоянно растущее количество смертей от руки правоохранительных органов. Когда появляются не просто раненые, а трупы, когда читаешь информацию о том, что после очередной ночи сражения в морг поступило 20 тел - понимаешь, что нет больше у тебя свободы, нет у тебя защиты, и только ты сам можешь встать и идти сражаться за себя, за своих близких и за будущее своих детей. Нужно быть дальновидными. Если сейчас у вас есть деньги, работа, то это не означает, что это будет у вас завтра, т. к. при нынешней власти нельзя быть ни в чем уверенным, даже, порой, в следующих двух часах.
Еще одно. Разочаровывает, обижает и злит реакция других наций. Не знаю, что пишут остальные, но я видела, что пишут поляки. Фразы вроде "Сами себе помогайте, нам никто не помогал бороться за нашу свободу, вы сами выбрали себе такого президента" заставляют действовать даже самых пассивных патриотов Украины. Каждый имеет право на свое мнение, но осквернять тех, кто ценой своей жизни и будущего сражается со злом - низко и бесчеловечно. Я знаю, что многие польские граждане не любят украинцев из-за прошлого, но разве не глупо уже сейчас, современном мире мстить за то, что от большинства из нас не зависело? Одумайтесь люди! ОДУМАЙТЕСЬ! Иначе мы вернемся к тому, с чего начинали. И я говорю не только об Украине, но и об остальных славянских народах.
Последнее. Сегодня 20.02.2014 - День Скорби. Этот день объявлен тем, кто сам привел к этой скорби. Но, из уважения к героям, погибшим в бою за честь, за каждого украинцы - я ставлю сегодня свечку.
Вечная память Вам, наши герои. Слава Украине!
Героям Слава!
Все найстрашніше завжди відбувається неочікуванно. У школі, сидячи за партою та слухаючи історії про війну, революція, я думала лише о тим, щоб здати предмет. Часами траплялись такі історії, які захоплювали душу, змушували серце битися частіше. Не вірилось, що влада була спроможна на все, щоб зберегти свій титул. Але ж я ніколи не могла навіть уявити, що колись, прокидаючись вранці, я буду думати чи мій народ вистояв проти звірів, диктаторів і нищівників нашої Батьківщини.
Сьогодні 21 століття, здавалось, що ми живемо в цивілізованому суспільстві. Але все, що відбулось в Україні за останні 3 місяці це заперечує. Україна є незалежною державою. Здавалось би, мусить бути і демократія. Демократія? А що ж таке демократія в розумінні нашого президента Віктора Януковича і його колег? Судячи по тому, що ми бачимо, демократія - це вбивство мирних активістів, жорстокі знущання над людьми і нажива на стражданнях всього народу. Ну, зараз активісти вже не такі й мирні, але до цього їх змусила влада, тому що теперь вони воюють за свободу, за таке життя в країні, на котре заслуговує український народ. Спочатку ми боролись за Євроінтеграцію України, а тепер - за можливість дихати, жити, ходити спокійно і вільно. Дурень кожний, хто каже, що люди з`їхали зглузду, що Київ та інші міста були такими гарними, а зараз все перетворилось на пепіл. А кому потрібен то гарне місто, якщо в ньому навіть огидно дихати одним повітрям з тими виродками, котрі призвели до громадянської війни? Коли з`являється інформація не тільки про поранених, але й про померлих, коли читаєш, що до моргу привезли 20 тіл після нічного протистояння - розумієш, що ти вже не меєш ані свободи, ані життя, ані майбутнього в цій країні, і що тепер мусиш вставати і сам виборювати для себе життя. Якщо зараз ви маєте гроші, роботу, і вам здається, що нічого не зміниться - подумайте про майбутнє своїх нащадків, як думали про нас наші предки, тому що при нинішній владі не можна бути певним навіть у наступних кількох годинах.
Ще одне. Злить реакція інних націй. Не хнаю, що пишуть інні, але знаю, що пишуть поляки. Їх слова "Самі собі допомагайте, нам ніхто не допомагав виборювати волю, ви самі обрали президента" змушують діяти навіть найпасивніших патріотів України. Кожен має право на свою думку, але говорити такі речі про тих, хто зліг задля своєї Батьківщини - низько і бездушно. Ми знаємо, що багато поляків не люблять українців через минуле, але чи є сенс в ненависті і помсти через те, що було давно, що не залежало від нас, а від нашої влади? Схаменіться! СХАМЕНІТЬСЯ ЛЮДИ! Інакше ми вернемось туди, звідки все починалось. І я не маю на увахі тільки Україну, але й усі слов`яньскі народи.
Останнє. Сьогодні 20.02.2014 - День Жалоби. Цей день був створений тим, хто й дав наказ на вбивство своїх співвічизників. Але, із поваги до героїв, полеглих в бою за честь, за кожного українця - сьогодні ставлю свічку.
Вічна пам`ять Вам, наші герої. Слава Україні!
Героям Слава!
